097 481-67-63

095 356-65-44

jMedia

курсы журналистики и PR в Киеве

×

Предупреждение

JUser: :_load: Не удалось загрузить пользователя с ID: 965
Воскресенье, 09 октября 2016 14:56

Все, що ми знали до Незалежності

Автор Анна Прихожай

Присвячено моїм дідусю та бабусі

«Незалежність» - дивне слово. Хоча, ні, слово нормальне, але трактується воно дещо незрозуміло. Покоління мого віку звикло називати себе та свої дії незалежними, навіть не задумуючись, чого саме в нашому житті торкається незалежність. Ми не бачили альтернативи, іншої України. Ми знаємо її такою, якою вона є зараз, – самостійною суверенною країною, і не задумуємося над тим, що могли б ми жити інакше – в країні, «заколоченій» твердою сталлю, з придушеними правами та свободами.

Я розповім коротеньку історію, уривок з життя моїх бабусі та дідуся, котрі мають змогу відчути та проаналізувати кардинальні зміни, що зруйнували Радянській Союз та привели Україну до незалежності, починаючи з реформ Хрущова та завершуючи «Перебудовою» Горбачова.

Нерідко нам доводилося чути фразу «Раніше жилося краще!», і, можливо, тому є пояснення. Раніше жилося краще, тому що люди відчували стабільність і не боялися змін, котрі невідомо куди приведуть. Радянські громадяни звикли до стандартності, а завдяки цьому завжди почувалися рівними. Було доречним дотримуватися суворого порядку, підтримувати державні цінності і, таким чином, забезпечувалася безпека всіх та кожного. Люди чітко знали, що вони мають робити, ким бути, у що вірити. Обмеживши вседержавний кругозір, влада вберігала себе від можливих протестів та революцій, бажання людей жити краще, так, як вже на той час жила Європа. І хоча мені це здається дивним та диким, для Радянського Союзу це був далеко не найгірший варіант. В цілому, люди життям були задоволені, але чомусь зараз з жахом та водночас сміхом згадують деякі моменти з "советской жизни".

Якось, сидячи ввечері за столом, бабуся з дідусем знов вдалися до спогадів. Цього разу розповідь була про Далекий Схід. Мій дідусь був моряком, служив на флоті, тому нерідко доводилося залишати свою молоду родину вдома і відправлятися за сотні кілометрів від них на декілька місяців. Цей час був особливо тяжкий хоча б тим, що справлятися з двома маленькими дітьми в період дефіциту на всі товари та недостатньої матеріальної підтримки вкрай важко. Проте, час від часу до молодої мами з дітьми навідувалися солдати, котрі приносили для родини свого службовця такі бажані та цінні продукти. Це деякою мірою рятувало ситуацію.

Траплялися випадки, коли службовці забирали свої сімї на місце чергової дислокації… Далекий Схід, і справді такий далекий, що там почуваєш себе, як на іншій планеті, де ані ти, ані тебе ніхто не знає. А оскільки моряків було багато, до того ж і їхні сімї не було де розміщувати, тому житлом на час перебування там були довгі коридори гуртожитків з матрацами замість ліжок у кращому випадку, а у гіршому – купа теплого одягу. Не було цивілізованих засобів приготування їжі, доводилося розпалювати вогнище. Одна сковорідка на всіх дружин та рота голодних чоловіків, а разом з тим і дітей налаштовували на бойовий дух та міцну силу волі. І хоча умови життя були нестерпно жахливими, ніхто не скаржився на це, можливо тому, що не можна було скаржитися, а можливо тому, що в молодості сприймається все простіше та веселіше. Бабуся каже, що не було й дня, котрий проходив без сміху, до того ж бути поруч з чоловіком – надійніше. Але якби їй довелося пережити це в більш зрілому віці, то хто знає, які б наслідки мала ця ситуація.

Повернення додому знову зумовлювало нескінченні черги до магазинів, жорстку економію, стандартність потреб і стабільність перебігу подій. Проте, люди жили, і жили щасливо, бо не знали альтернативи, були задоволені тим, що мають.

Оглядаючись на події минулих літ з ракурсу сьогоденної незалежності, можна зробити висновок, що раніше краще не було, адже не може бути краще у затуманеній обстановці, до того ж в країні обмежених свобод, де навіть голосно чхнути вважається порушенням. Радянський Союз чинив моральну та свідому тисняву своїх громадян, а вони несвідомо це сприймали, бо давно вже були скуті нав’язаними стереотипами та ідеалами штучно створеного суспільства.

Добро завжди перемагає зло, з насінини проростає квітка, кайдани залежності руйнуються - і народжується незалежність.

То в чому ж полягає наша незалежність? Ми незалежні у своєму виборі та слові, проте ми і надалі залишаємося підпорядкованими мірі можливостей, даних нашою владою сьогодні. Але це набагато краще. Це означає, що ми свідомі та вільні від нав’язливих кордонів розвитку, котрі зруйнувалися разом з Радянським Союзом!

Прочитано 625 раз